Понедельник, 20.11.2017, 12:48
Юридические консультации
Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Меню сайта
Форма входа
Логин:
Пароль:
Категории раздела
Семейное право [11]
Уголовное право [2]
Жилищное право [2]
Наследственное право [2]
трудовое право [12]
О собственности [4]
Возмещение вреда [1]
Права потребителя [2]
Особое производство [2]
Гражданско-процессуальные документы [5]
Пенсии и социальные выплаты [2]
Приказное производство [1]
Сделки и обязательства [2]
уголовный процесс [3]
Поиск
Партнеры
Какими преимуществами обладает широкоформатная печать ростов? Цена качество и срок!
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
 Каталог статей
Главная » Статьи » Отрасли права » трудовое право

Трудовий договір
Трудовий договір
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом або фізичною особою, по якому працівник зобов'язується виконувати роботу, певну даною угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений їм орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективною договором і угодою сторін.
Працівник вправі реалізувати свої здатності до продуктивної й творчої праці шляхом висновку трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов'язки й відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
1. Всі працівники в Україні реалізують право на працю шляхом добровільного висновку трудового договору.. Трудовий договір варто розрізняти в трьох аспектах:
1) як угода про працю як працівник;
2) як юридичний факт, що є підставою виникнення й формою існування трудового правовідносини в часі й службовець передумовою для виникнення й існування інших правовідносин, тісно пов'язаних із трудовими;
3) як інструмент трудового права, тобто система правових норм про прийом на роботу (висновку трудового договору), перекладі на іншу роботу (зміні трудового договору) і розірванні трудових відносин.
2. У коментованій статті дається легальне визначення трудового договору. З нього треба, що ця угода між працівником і власником або уповноваженим їм органом. Як і для будь-якої угоди, для висновку трудового договору необхідне волевиявлення обох сторін. Така угода характеризується наступними ознаками:
1) працівник особисто виконує свої трудові функції в загальному процесі праці на підприємстві, в установі, організації. Тут важливий сам процес праці, і тому відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин зізнається прогулом і є підставою для звільнення. Якщо порівнювати трудовий договір із цивільно-правовими договорами про надання послуг, то в цивільно-правовому договорі головним є кінцевий упредметнений результат праці, а не сам процес;
2) працівник зобов'язаний у процесі виконання своєї трудової функції підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку. За порушення цього обов'язку він може понести дисциплінарну відповідальність, чого немає в цивільно-правових відносинах;
3) власник або уповноважений їм орган зобов'язані організувати працю працівника, створити йому необхідні й належні умови праці, охороняти його здоров'я й життя в процесі праці, виплачувати йому заробітну плату по заздалегідь установлених нормах і розцінкам і т.п.
3. З визначення трудового договору треба, що ця двостороння угода, однієї зі сторін якого є працівник (громадянин, що уклав трудовий договір), а іншої - роботодавець (власник або уповноважений їм орган). Щоб трудові відносини виникли й були дійсними з погляду закону, кожна сторона повинна володіти трудовий праводеєздатністю (правосуб'єктністю). Правосуб'єктність - це здатність мати певні права й обов'язки й здійснювати їх своїми діями. Працівником, як суб'єктом трудового договору, може бути будь-який громадянин, що досяг певного віку й володіє реальною здатністю трудитися.
Мінімальний вік для осіб найманої праці - 16 років, хоча, як виключення, на роботу можуть прийматися особи, що досягли 15 років (тільки за згодою одного з батьків, або особи, що їх заміняє). Особливі умови встановлені для учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів. Вони можуть залучатися на роботу у вільне від навчання час по досягненні 14 років, але робота повинна бути легкої, що не заподіює шкоди здоров'ю й не порушує процесу навчання.
При порушенні цих норм винні особи залучаються до відповідальності, а трудові відносини з підлітками підлягають припиненню.
4. Крім дотримання вікових норм, велике значення має вольова здатність громадянина до праці. Громадянин може бути визнаний по суду недієздатним внаслідок щиросердечного захворювання й слабоумства, тобто коли він не в змозі осмислено виконувати покладені на нього трудові обов'язки й тому не може виступати як суб'єкт трудового договору. Реальна здатність до праці залежить від конкретних можливостей і здатностей громадянина до праці, у тому числі й від стану його здоров'я. Так, наприклад, здатність інваліда трудитися визначається не самим громадянином, а медико-соціальною експертною комісією.
5. У деяких випадках трудова правосуб'єктність громадян обмежується законом. Наприклад, особи, які мають непогашену судимість за корисливі злочини, не можуть бути прийняті на державну службу. Трудову правосуб'єктність може обмежити також суд (так, він може позбавити права займати певні посади або займатися певною діяльністю). Але правова правосуб'єктність може бути обмежена тільки частково й тимчасово. Повне позбавлення громадян трудової правосуб'єктності не допускається.
6. Стороною трудового договору можуть бути не тільки громадяни України, але й іноземці, а також особи без громадянства. Однак висновок трудового договору на території України з такими особами має істотні особливості. Так, у відповідності зі ст. 8 Закону «Про правовий статус іноземців» іноземці, що постійно проживають в Україні й, що одержали у встановленому порядку право постійного проживання, мають ті ж права на працевлаштування, що й громадяни України. Іншої ж категорії іноземців і осіб без громадянства повинні одержати дозвіл на працевлаштування відповідно до «Порядку оформлення іноземцям і особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні» затвердженою постановою № 2028 Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р.
7. Іншою стороною трудового договору виступає власник підприємства, установи, організації або вповноважене їм особа. З 13 січня 2000 р. набутив чинності закон, відповідно до якого фізична особа може виступати роботодавцем за трудовим договором (ст. 241 Кзпп). Таким чином, сторонами трудового договору виступають працівник і власник підприємства, установи, організації (уповноважений їм орган) або фізична особа.
8. При висновку трудового договору в обох сторін виникають певні права й обов'язки. Так, працівник має право на одержання винагороди за свою працю, на нормальні (нешкідливої й безпечні) умови праці й т.п. У той же час він зобов*язан виконувати роботу, певну трудовим договором, підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку. Трудовим договором можуть бути передбачені й іншого обов'язку для працівника, наприклад не працювати за сумісництвом, коли це заборонено законом, не розголошувати комерційну таємницю, не робити у вільне від роботи час дій, заборонених для окремих категорій працівників законодавством про працю, колективним або трудовим договором.
9. Працівник також може реалізувати свої здатності до виробничої й творчої праці шляхом висновку трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (частина другої статті 21). Якщо працівник крім основної роботи виконує яку-небудь іншу роботу за трудовим договором, то це розглядається як сумісництво. Під сумісництвом варто розуміти виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільне від основної роботи час на цьому ж або на іншім підприємстві, в установі, організації або в громадянина по найманню. Під основним місцем роботи варто розуміти ту роботу, де в працівника перебуває трудова книжка.
10. Робота із сумісництва на державних підприємствах регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботі із сумісництва працівників державних підприємств, установ, організацій», а також Положенням про умови роботи із сумісництва працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року.
11. За загальним правилом, для роботи із сумісництва згоди власника по основному місцю роботи не потрібно. Однак керівники державних підприємств, установ і організацій разом із профспілковим комітетом можуть установлювати обмеження на сумісництво для працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких, шкідливих і небезпечних роботах, додаткова робота яких може привести до несприятливих наслідків для стану їхнього здоров'я й безпеки виробництва. Ці обмеження також поширюються на осіб до 18 років і вагітних жінок. Відповідно до законодавства не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, їхні заступники (за винятком наукової, викладацької й творчої діяльності).
12. Частиною другої ст. 21 Кзпп передбачається можливість установлення обмежень на сумісництво. Такі обмеження можуть передбачатися законодавством, колективним і трудовим договором, а також угодою сторін. Крім цього, вони можуть установлюватися основним трудовим договором працівника. За порушення обмежень на сумісництво, установлених законодавством, колективним або трудовим договором, працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
13. У цей час на законодавчому рівні регулюється сумісництво тільки працюючих на державних підприємствах, в установах і організаціях, у сфері ж недержавної форми власності існує тільки дозвіл на роботу із сумісництва, установлене ст. 21 Кзпп. Із цього можна зробити висновок, що для працівників у сфері недержавної форми власності немає обмежень по кількості таких договорів.
14. При прийнятті на роботу за сумісництвом робітник зобов'язаний пред'явити паспорт, а якщо робота вимагає спеціальних знань, то власник вправі вимагати пред'явлення диплома або іншого документа, що підтверджує наявність відповідного утворення або професійної підготовки. Законом не передбачене пред'явлення трудової книжки, тому що трудова книжка повинна перебуває на підприємстві, в установі, організації за місцем основної роботи, і видача її в період роботи не передбачена. Працівник також не зобов'язаний надавати дозвіл з основного місця роботи.
15. Оплата праці при роботі із сумісництва про переводить відповідно до виконаної роботи (ст. 1021 КЗпп).
Відпустка на роботі із сумісництва повинен надаватися одночасно з відпусткою по основному місцю роботи. За сумісниками також на весь період відпустки зберігається заробітна плата (ст. 2 Закону «Про відпустки»).
16. Сумісники можуть бути звільнені при наявності загальних підстав, передбачених для всіх категорій працівників. Крім цього, сумісник може бути звільнений у зв'язку із прийняттям на роботу іншого працівника, що не є сумісником, а також у зв'язку з порушенням обмеження на роботу із сумісництва, передбачену законодавством (ст.7 КзпП). Звільнення сумісників провадиться без згоди профкому, а також без виплати вихідної допомоги.
17. В «Перелік робіт, що не є сумісництвом», що є доповненням до «Положення про умови роботи із сумісництва працівників державних підприємств, установ і організацій», включені наступні роботи:
1) літературна робота, у тому числі робота з редагування й резензування окремих добутків, оплачувана з фонду авторського гонорару;
2) технічна, медична, бухгалтерська й інша експертиза з разовою оплатою праці;
3) педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин у рік;
4) виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більше 12 годин на місяць із разовою оплатою праці;
5) керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах ученими й висококваліфікованими фахівцями, які не перебувають у штаті цих установ і навчальних заведений, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин у рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрами, здійснюване висококваліфікованими фахівцями, у тому числі тими, які займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою праці з розрахунку 100 годин за навчальний рік;
6) проведення консультацій науковцями науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів і інститутів удосконалення лікарів, головними фахівцями органів охорони здоров'я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин у рік з погодинною оплатою праці;
7) робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників по короткочасному навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях;
8) виконання без заняття штатної посади на цьому ж підприємстві, в установі, організації, виконання вчителями середніх загальноосвітніх і викладачами професійних учбово-освітніх, а також вищих навчальних закладів обов'язків по завідуванню кабінетами, лабораторіями й відділеннями, педагогічна робота керівних і інших працівників навчальних закладів, керівництво предметними й цикловими комісіями, керівництво виробничим навчанням і практикою учнів і студентів, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу й т.п.;
9) переписування нот, що виконується за завданням підприємств;
10) організація й проведення екскурсій на умовах погодинної або відрядної оплати праці, а також супровід туристичних груп у системі туристсько-екскурсіонних установ профспілок;
11) інша робота, що виконується в тому випадку, коли на основній роботі працівник працює неповниний робочий день і відповідно до цього одержує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній і іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) по основному місцю роботи;
12) виконання обов'язків, за які встановлена доплата до окладу (ставці) у відсотках або гривнях.
18. Законом України від 20 березня 1991 року були внесені істотні зміни й доповнення в КзпП, зокрема, коментована стаття була доповнена новою третьою частиною. Таким чином, у законодавстві був передбачений особливий вид трудового договору - контракт.
Відповідно до частини третьої статті 21 під контрактом варто розуміти особливу форму трудового договору, у якому строк його дії, права, обов'язки й відповідальність сторін, організація праці працівника й умови його матеріального забезпечення, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
19. У цей час зложилася досить більша нормативна база, присвячена трудовим контрактам. У чималій кількості спеціальних законів передбачається можливість висновку контрактів. Тому Міністерство праці й соціальної політики розробило Перелік законів, відповідно до яких дозволяється висновок трудового договору у формі контракту (Лист Міністерства праці й соціальної політики від 06.05.2000 р. «Про висновок трудового договору у формі контракту»). Зокрема, контракти можуть укладатися відповідно до таких законів:
1) «Про наукову й науково-технічну діяльність» (після виходу на пенсію науковець може бути прийнятий на роботу в наукову установу по строковому трудовому договорі (контракту) (ч. 5 ст. 24).
2) «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (наймані робітники за трудовим договором або контракту (ст. 19).
3) «Про загальні принципи створення й функціонування економічних зон»:
а) виконавчий директор органа господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони - за терміновим контрактом (ст. 11);
б) забезпечення спеціальної (вільної) економічної зони працівниками здійснюється роботодавцями на контрактній основі (ст. 17).
4) «Про карантин рослин» (фахівці в області карантину рослин працюють на умовах трудового договору (контракту) (ст. 17).
5) «Про комітети Верховної Ради України» до роботи в робочих групах по рішеннях комітету можуть залучатися фахівці на контрактній основі (п.5 ст. 31).
6) «Про нотаріат»(стажист нотаріуса) (ст. 13)
7) «Про місцеві державні адміністрації» (контракт укладається з керівниками підприємств, установ, організацій, що ставляться до сфери керування місцевих державних адміністрацій) (ст. 36).
8) «Про концесії» (концесіонер має право на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об'єкті концесії третіх осіб (п. 1 ст. 18). Концесіонер зобов'язаний укладати відповідному законодавству трудові договори (контракти) із працівниками ) (п. 2 ст. 18).
9) «Про угоди про розподіл продукції» (прийом (наймання) працівників інвестором на території України для потреб угоди про розподіл продукції здійснюється шляхом висновку з ними трудового договору (контракту) (ст. 35).
10) «Основи законодавства України про культуру» (укладання договору (контракту) з іноземними юридичними й фізичними особами на будь-які форми співробітництва в сфері культури) (ст. 30).
11) «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (укладання договору (контракту) з іноземними юридичними й фізичними особами на будь-які форми співробітництва) (ст. 79).
12) «Про підприємства в Україні» (керівники підприємств (ст. 16 - обов'язково для державних підприємств).
13) «Про товарну біржу» (наймані робітники - за згодою сторін).
4) «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (працівники, що здійснюють медичне обслуговування, що працюють у закладах утворення й культури на забруднених територіях) (ст. 42).
15) «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій і їхніх наслідків допускається тільки на добровільній основі, за контрактом) (ст.7).
16) «Про споживчу кооперацію» (наймання й звільнення працівників, у тому числі за контрактом, у випадках, передбачених законодавством) (п. 2 ст. 14).
17) «Про адвокатури» (помічники адвоката) (ст. 8).
18) «Про селянський (фермерському) господарстві» (наймані робітники за трудовим договором (контракту, угоді) (ст. 23).
19) «Про фізичну культуру й спорт» (професійні спортсмени (особи, що здійснюють професійну діяльність у спорті) (ст. 23).
20) «Про зв'язок» (керівники об'єднань, підприємств і філій) (ст. 16).
21) «Про залізничний транспорт» (перелік категорій працівників затверджується Кабінетом Міністрів України) (ст. 15).
22) «Про утворення» (керівники закладі утворення, педагогічні й науково-педагогічні працівники ) (ст.ст. 20, 54).
23) «Про пожежну безпеку» (працівники пожежної охорони) (ст. 19).
24) «Про сільськогосподарську кооперацію» (виконавчий директор, виконавча дирекція, наймані робітники (за згодою сторін) (ст.ст. 15, 17, 35).
25) «Про телебачення й радіомовлення» (працівники апарата Національної ради з питань телебачення й радіомовлення) (ст. 5).
26) «Про Національну раду України з питань телебачення й радіомовлення» (представники Національної ради в областях) (ст. 14).
27) «Про професійно-технічне утворення» (директор державного технічного-професійно-технічного закладу) (ст. 24).
28) «Про державну програму приватизації» (фонд державного майна веде облік контрактів з головами правлінь ВАТ, ув'язнених до перших зборів акціонерів) (п. 108).
29) Кодекс торговельного мореплавання (судновий екіпаж) (ст. 54).
30) «Про цивільну оборону України» (комплектування спеціалізованих формувань цивільної оборони здійснюється за контрактом) (ст. 10).
20. Положення про порядок висновку контракту з керівником підприємства, що перебуває в загальнодержавній власності, при прийнятті на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року. Типова форма контракту з керівником підприємства, що перебуває в загальнодержавній власності, затверджена Кабінетом Міністрів України від 2 серпня 1995 року № 597, визначає зміст контрактів з керівниками цих підприємств.
21. У випадку якщо чинним законодавством не передбачена можливість висновку контракту власник і працівник не вправі його укласти, навіть при повній згоді сторін і відсутності будь-якого тиску з боку власника.
22. Контракт укладається обов'язково в писемній формі (ст. 24 КзпП) у двох екземплярах і підписується роботодавцем і працівником. За згодою працівника копія контракту може бути передана профспілковому або іншому органу, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за дотриманням умов контракту.
Контракт набуває чинності з моменту підписання або з дати, певної сторонами в контракті. Контракт набуває чинності незалежно від того, був виданий наказ про зарахування на чи роботу ні.
23. До обов'язкових умов контракту можна віднести:
1) строк його дії;
2) права та обов'язки сторін;
3) відповідальність сторін.
Контракт укладається на певний строк. Як правило, законодавство не встановлює ні мінімальних, ні максимальних строків для контракту, сторони самі встановлюють такий строк. Якщо строк, на який був укладений контракт, минув і сторони зацікавлені в співробітництві, то вони повинні перескласти його на новий строк.
Однієї з особливостей контракту є також те, що в ньому визначаються умови матеріального забезпечення й умови праці працівників. Також повинні бути виділені основні обов'язки, основні результати, необхідні для підприємства й за які буде виплачена певна винагорода. У контракті повинні обумовлюватися режим робочого часу, тривалість відпустки працівника й т.п. Умови контракту, які погіршують положення працівника в порівнянні із чинним законодавством, угодами й колективним договором, уважаються недійсними.
Однак контрактом можуть установлюватися додаткові, у порівнянні із чинним законодавством, пільги й компенсації за рахунок підприємства.
24. У випадках невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за контрактом, він може бути достроково розірвуть із попередженням відповідної сторони за два тижні.
25. Якщо працівник вимагає розірвання контракту внаслідок його хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи з контракту, порушення власником або уповноваженим їм органом законодавства про працю, колективної або трудовий договори, невиконання або неналежне виконання їм зобов'язань за контрактом - звільнення провадиться згідно ст. 39 КзпП України,
У випадку розірвання контракту з ініціативи роботодавця по підставах, установленим у контракті, але не передбаченим чинним законодавством, звільнення провадиться по п. 8 ст. 36 КзпП України.
За два місяці до закінчення терміну дії контракту за згодою сторін він може бути продовжений або укладений на новий строк.
Категория: трудовое право | Добавил: Babitch (11.12.2010)
Просмотров: 2791 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Copyright MyCorp © 2017